Пропонуємо 10 запитань, які допоможуть розкрити досвід мігрантів у Німеччині: подорож, внутрішній стан і нові перспективи.
1. Звідки ви родом і коли приїхали до Німеччини?
Мене звати Галина Зуєва, мені 34 роки. Я родом із Баришівки Київської області. Із 15 років жила в Києві — навчалася, працювала, будувала життя. У 2021 році захистила кандидатську дисертацію з біології в Національній академії наук України. Дев’ять років працювала в Національному ботанічному саду імені М.М. Гришка, останні два роки — ще й викладала у будівельному коледжі.
До Німеччини приїхала 8 березня 2022 року, у Дюссельдорф — разом із мамою, двома троюрідними сестрами та їхніми дітьми. Їхали до моєї рідної сестри.
2. Що стало головною причиною переїзду? Одне слово — ВІЙНА. Після вибуху поруч із будинком не залишалося вибору — довелося тікати.
3. Як виглядав ваш шлях до Німеччини? Що вам найбільше запам’яталося?
Дорога з Києва до Дюссельдорфа тривала три дні. На вокзалі в Києві — хаос, тисячі людей, паніка. Нам із мамою вдалося зайти лише до тамбура електрички. До Львова їхали 12 годин, ніч провели в холодному переході, чекаючи потяг до Перемишля. Пам’ятаю волонтерів із чаєм, бутербродами і підлітка, якому допомагала не знепритомніти від голоду. Найважчим був кордон: 23 години в переповненому потязі, без можливості рухатися. Волонтери просто в полі приносили воду й їжу для жінок і дітей. Це було як диво. Далі — Перемишль, Краків, Берлін. Їхали без квитків, головне — знайти місце для мами. У Берліні волонтери знову допомогли: погодували, обігріли, дали їжу в дорогу й посадили на потяг до Дюссельдорфа. Це були три дні страху, холоду і виснаження. Але також — три дні людяності, підтримки й сили.
4. Яким був ваш перший день у Німеччині?
8 березня 2022 року зранку нас зустріла моя сестра на вокзалі в Дюссельдорфі. Ми приїхали до неї додому, і після трьох діб у дорозі — гарячий душ і борщ на обід здавалися справжнім раєм. Але вже ввечері я захворіла — організм просто не витримав напруги.Місто мені здавалося знайомим, адже раніше приїжджала в гості, але дивним чином усе було новим. У перші тижні багато гуляла — спочатку завдяки безкоштовному проїзду, потім — квитку за 9 євро. Прогулянки вздовж Рейну стали справжньою терапією. Там було пролито чимало сліз…Страхів було багато, але часу боятися не було. Розбиралася з ними просто по дорозі — крок за кроком.
5. З якими труднощами ви зіткнулися на новому місці?
Найперше — мовний бар’єр. Люди щось говорять, чогось хочуть, а ти зовсім не розумієш, що відбувається.З житлом мені пощастило: спочатку 4 місяці жили в готелі, потім 2 місяці — в апартаментах, а вже через пів року отримала першу однокімнатну квартиру. Ще через пів року — двокімнатну. Найбільше труднощів було з роботою: багато відмов або взагалі — тиша. Але щойно я чітко вирішила, що готова працювати, робота знайшлася менш ніж за 10 днів. Та це вже окрема історія.
6. Що допомогло вам адаптуватися?
Підтримка рідних, особистий ресурс і бажання не здаватися. Уже в квітні я почала ознайомчий курс німецької, а з травня — інтеграційні курси. Шукала Sprachcafé для практики мови. Дуже допомогли прогулянки з фотоапаратом, йога та медитації. Особливо корисним був YouTube-канал YOGA with Maria — там знайшла вправи й лекції, які справді підтримали.
7. Чи почуваєтеся ви частиною німецького суспільства?
Так, особливо після того, як вийшла на роботу і почала платити податки — з’явилось відчуття, що я теж частина цієї системи.
8. Що змінилося у вас як у людини за час перебування тут?
Я стала сильнішою, почала більше вірити в себе і свої можливості. Навчилась жити тут і зараз — не відкладати життя на «потім», бо завтра може й не бути. Професійно я залишаюся у своїй сфері. Почала з нуля — зараз працюю садівницею у великій фірмі Gartenhof Küsters. До речі, директор завжди відкритий до нових працівників — якщо когось цікавить садово-ландшафтна справа, ласкаво просимо!
9. Що ви хотіли б сказати іншим мігрантам, які тільки починають свій шлях?
Пам’ятайте, що ми — представники України за кордоном, ніби міністри закордонних справ. Вірте в себе і свої сили — все залежить від вашого настрою і бажання. Все у ваших руках!
10. Які у вас стосунки з іншими мігрантами? Що об’єднує або розділяє?
Стосунки добрі, підтримуємо один одного. Майже рік мене об’єднує Пласт у Дюссельдорфі — я стала виховницею дівочого гурту. Якщо не знаєте, що це — обов’язково дізнайтеся!
Неймовірно цікава истрію про сильну жінку. Дякую
Autor: Maryna Bets. If you would like to share your story with us, please send me an e-mail: betsmaryna@gmail.com
